СКАЗ ТА ЙОГО ПРОФІЛАКТИКА
На сьогоднішній день в районі реєструється багато випадків, коли лисиці заходять в господарські двори та кусають домашніх тварин, навіть нападають на людей. Здорова, не хвора на сказ лисиця ніколи не буде господарювати там, де живуть люди та знаходиться худоба. Якщо трапилось, що лисиця покусала людину, потрібно терміново звернутись за медичною допомогою та оповістити про даний випадок ветеринарну службу. В цьому дворі обов’язково будуть проведені профілактичні заходи, щодо запобігання захворювання тварин на сказ.
Що ж таке сказ?
Сказ – (рос. мов. бешенство) – це гостре інфекційне захворювання, викликане специфічним вірусом і передається здоровим людям та тваринам, головним чином при укусах хворих тварин на сказ. Хвороба виражається особливим неврологічним симптомокомплексом , серед симптомів якого особливо слідує  відмітити приступи крайнього нервового збудження і паралічу.
Фактором передачі збудника сказу є слина хворих на сказ тварин. При укусах та через інші пошкодження шкіри вірус сказу проникає в рану, потім по периферичних нервах  спинний та головний мозок , де викликає функціональні розлади центральної нервової системи. Потім знову ж таки по периферійним нервам вірус потрапляє в слинні залози, де активно розповсюджується по нервових вузлах і з слиною передається в навколишнє середовище. 
Сказ у тварин може проявлятись у буйній та тихій формі. Перші клінічні ознаки: тварина пригнічена, забивається у темний куток, не йде на оклик господаря. Або навпаки, може бути дуже лагідна, ні на крок не відходити від господаря, намагається його линути. Уже в цей період у слині хворої тварини знаходиться вірус сказу. Далі розвивається лякливість та водобоязнь. Може бути несамовите гавкання (якщо це собака), ревіння (худоба), неприродне поїдання сторонніх предметів. Тварина може жадібно хапати землю, підстилку, власні екскременти, гризти дерево, кидатися на людей чи тварин. Потім розвивається слинотеча, параліч нижньої щелепи, язика, горла, може виникнути підозра, що тварина вдавилася. Смерть наступає на восьмий – десятий день. Характерно, що в організмі єнотовидного собаки збудник сказу може перебувати і в період зимової сплячки з листопада по березень.
Поширювачами сказу також є кішки. Вони, блукаючи, здатні віддалятися від домівки на десять кілометрів. При цьому можливі їх контакти з лисицями, тим більше, що у цих тварин спільні інтереси – мишоподібні гризуни.
До речі, мишоподібні гризуни відіграють не абияку роль у поширенні сказу, оскільки циркуляція вірусу в їхніх колоніях іде постійно, тобто склався цикл: миша – лисиця, собака – продуктивні тварини – люди.
Профілактичні заходи : регуляція щільності популяцій диких тварин, відлов безпритульних собак та кішок; обов’язкова щорічна профілактична імунізація (щеплення) проти сказу домашніх тварин, в першу чергу собак та кішок; дотримання правил утримання домашніх собак та кішок (реєстрація, застосування намордників, утримання на прив’язі та інше); контроль за перевезенням домашніх тварин.
Не слід ігнорувати щеплення собак та кішок проти сказу: такі щеплення періодично проводяться у населених пунктах району тільки працівниками районної державної ветеринарної лікарні. 
Якщо ж трапився укус людини твариною, то ні в якому разі не можна вбивати цю тварину, слід повідомити про цей випадок ветеринарному лікарю для проведення нагляду за нею протягом десяти діб. Якщо ж тварину буде знищено, то потерпілий підлягає лікуванню, щепленню проти сказу.
Запам’ятайте, це дуже важливо: у будь якому випадку людина, котра зазнала укусу тварини, має звернутися за медичною допомогою.
І на закінчення хотілося б зазначити, що кожен повинен зрозуміти – профілактика сказу є єдиним шляхом боротьби з ним.